На­ціо­наль­на сві­до­мість, гі­дність і па­трі­о­тизм – шлях до по­кра­ще­н­ня жи­т­тя укра­їн­ців

Гі­дність, від­да­ність, на­ціо­на­лізм та па­трі­о­тизм – це не лише най­го­лов­ні­ші яко­сті лю­ди­ни як гро­ма­дя­ни­на сво­єї дер­жа­ви, а й най­ва­жли­ві­ші чин­ни­ки ви­хо­ду Укра­ї­ни із си­стем­ної кри­зи і по­кра­ще­н­ня жи­т­тя ко­жно­го пе­ре­сі­чно­го укра­їн­ця, бо па­трі­о­тизм – це на­сам­пе­ред лю­бов до сво­єї Ві­тчи­зни.

Укра­їн­ці – на­ція, яка має зайня­ти лі­ди­ру­ю­чі по­зи­ції в сві­ті

Ще зов­сім в не­да­ле­ко­му ми­ну­ло­му на­шої не­за­ле­жної дер­жа­ви «фаль­ши­ві па­трі­о­ти» і так зван­ні «де­мо­кра­ти», які вза­га­лі не ро­зу­мі­ють що таке дер­жа­ва, до­ве­ли нас до зу­бо­жі­н­ня і зне­ві­ри в по­кра­ще­н­ня си­ту­а­ції в кра­ї­ні за­га­лом. Але, як по­ка­зує час, укра­їн­ці – силь­ний і тер­пля­чий на­род. Це су­спіль­ство, в яко­му може віль­но роз­ви­ва­ти­ся віра в май­бу­тнє, гі­дність та па­трі­о­тизм, бо саме ці чин­ни­ки спро­мо­жні змі­ни­ти жи­т­тя в кра­ї­ні на кра­ще вже сьо­го­дні. А для ство­ре­н­ня та­ко­го су­спіль­ства і та­ко­го гро­ма­дя­ни­на по­трі­бно роз­по­чи­на­ти з са­мо­го себе: на­вчи­ти­ся по­ва­жа­ти ба­тьків, ро­ди­ну, Ба­тьків­щи­ну, свою рі­дну мову, бути па­трі­о­том сво­єї кра­ї­ни і ви­хо­ву­ва­ти сво­їх ді­тей на прин­ци­пах на­ціо­на­лі­зму і па­трі­о­ти­зму, адже го­лов­ний ло­зунг па­трі­о­ти­зму: укра­їн­ське все най­кра­ще, а го­лов­ний ло­зунг на­ціо­на­лі­зму: укра­їн­ці – це на­ція, яка спро­мо­жна на будь-які звер­ше­н­ня і має зайня­ти лі­ди­ру­ю­чі по­зи­ції в сві­ті.

 

Мо­раль­на кри­за Укра­ї­ни

Люд­ське су­спіль­ство по­стій­но пе­ре­бу­ває у ста­ні без­пе­рерв­но­го руху та роз­ви­тку. По­стій­ні со­ці­аль­ні пе­ре­тво­ре­н­ня при­зво­дять до які­сних змін та ди­на­мі­чно­го роз­ви­тку. По­зи­тив­ні чи не­га­тив­ні ці зру­ше­н­ня: пи­та­н­ня на­у­ко­во­го та ри­то­ри­чно­го змі­сту. Це сто­су­є­ться до­слі­джень в ці­ло­му та осо­би­сто ко­жно­го. Бо, на­пев­не свою дум­ку щодо «справ­жньої» де­мо­кра­тії мо­жуть ви­сло­ви­ти «про­сті» люди: без­ро­бі­тні, які опи­ни­ли­ся без за­ро­бі­тку уна­слі­док ті­ньо­вої дії ро­бо­то­дав­ців, або пси­хі­чно ска­лі­че­ні діти, яки­ми не опі­ку­ю­ться рі­дні ба­тьки, а дер­жа­ва за їх ра­ху­нок «еко­но­мить» ко­шти.

Про­те біль­шість пе­ре­ко­на­ні, що го­во­ря­чи про по­лі­ти­чну та еко­но­мі­чну кри­зу, ми за­бу­ва­є­мо най­гір­ше – в Укра­ї­ні ні­ве­льо­ва­но ба­га­то цін­но­стей на яких за­зви­чай три­ма­є­ться здо­ро­ве пер­спе­ктив­не су­спіль­ство. І йде­ться не про мо­раль­ні кон­флі­кти ба­тьків та ді­тей, пер­шо­ви­то­ки яких ві­до­мі ще зі ста­ро­дав­ніх ча­сів, а саме про гло­баль­ну мо­раль­ну кри­зу у на­шій кра­ї­ні!

Осо­бли­во не­га­тив­но це впли­ває на мо­ло­де по­ко­лі­н­ня, адже сім’я, шко­ла, гро­ма­да слаб­ко ви­ко­ну­ють свої ви­хов­ні фун­кції. Під­си­лю­є­ться це ще й за­галь­но­до­сту­пні­стю те­ле­ба­че­н­ня, Інтер­не­ту, ди­ско­тек, ма­со­вих ре­клам ал­ко­го­лю та тю­тю­ну. Сьо­го­дні мо­ло­да осо­ба з пля­шкою пива, ци­гар­кою та по­то­ком не­цен­зур­них ви­ра­зів – не «ге­рой» ви­хов­них філь­мів, а ре­аль­на кар­ти­на су­ча­сно­сті. Дуже при­кро чути та чи­та­ти з рі­зних ін­фор­ма­цій­них дже­рел про те, що нині Укра­ї­на по­сі­дає пер­ше мі­сце у сві­ті за рів­нем вжи­ва­н­ня ал­ко­го­лю мо­лод­дю, про­від­не мі­сце за вжи­ва­н­ням нар­ко­ти­ків, за ди­тя­чою про­сти­ту­ці­єю, без­до­гля­дні­стю.

 

Ба­га­та укра­їн­ська істо­рія

Укра­їн­ська істо­рія ба­га­та при­кла­да­ми па­трі­о­ти­чних звер­шень в ім’я Ба­тьків­щи­ни. Саме ці істо­ри­чні по­ста­ті мо­жуть слу­гу­ва­ти при­кла­дом дій на­ції. І тоді від­но­ше­н­ня до ба­га­тьох про­блем змі­ни­ться, бо по­сту­по­во зни­кне ко­ри­сли­ве пи­та­н­ня «А що мені за це буде?!». Що буде?! Жити кра­ще бу­де­мо, роз­бу­до­ву­ва­ти дер­жа­ву не лише для себе, але й для сво­їх ді­тей, ону­ків. Зга­да­є­мо чу­до­вий ви­слів Д.Бай­ро­на щодо па­трі­о­ти­зму: «Той, хто не лю­бить сво­єї кра­ї­ни, ні­чо­го лю­би­ти не може!». Бо – це най­кра­ще та най­щи­рі­ше по­чу­т­тя!

Саме лю­бов до сво­єї кра­ї­ни – дже­ре­ло ду­хов­них сил усіх верств на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни. Бути па­трі­о­том озна­чає всі­ма си­ла­ми ба­жа­ти сво­їм зем­ля­кам та дер­жа­ві про­цві­та­н­ня! Це не озна­чає не­га­тив­но­го від­но­ше­н­ня до ін­ших на­ро­дів та ба­жа­н­ня їм зла, а опі­ку­ва­н­ня сво­їм на­ро­дом! Ці щирі від­чу­т­тя зда­тні роз­ви­ва­ти Укра­ї­ну, ста­ти дви­гу­ном про­гре­су.

З та­ким від­но­ше­н­ням до сво­єї зем­лі зни­кне не­об­хі­дність «ури­ва­ти» лише для себе, але й ро­зу­мі­ти су­сі­да, ко­ле­гу.

Па­трі­о­ти­чне ви­хо­ва­н­ня мо­ло­ді ві­ді­грає осо­бли­во ва­жли­ву роль, оскіль­ки воно є осно­вою укра­їн­ської на­ціо­наль­ної ідеї. Ви­хо­ва­н­ня па­трі­о­та – кло­пі­ткий кон­со­лі­до­ва­ний про­цес, який є ва­жі­лем дер­жав­ної по­лі­ти­ки, адже основ­ним мі­ри­лом па­трі­о­ти­зму є став­ле­н­ня гро­ма­дя­ни­на до ста­нов­ле­н­ня дер­жав­но­сті.

Ко­жна лю­ди­на може не­сти дух па­трі­о­ти­зму, ко­жен па­трі­от – це крок до сві­до­мо­сті на­шої на­ції. Дуже ча­сто для на­шої рі­дної Укра­ї­ни зви­чай­ний гро­ма­дя­нин ро­бить біль­ше ніж лі­де­ри пар­тій зна­ні на весь світ. Па­трі­о­ти лі­де­ри – ав­то­ри­те­тні люди в на­ро­ді, вони є сила на­ції. Ці люди впев­не­но, без будь-яких про­я­вів агре­сії пе­ре­да­ють свою дум­ку ін­шим, при цьо­му вони ні­ко­ли не ста­нуть кри­ча­ти про свій па­трі­о­тизм на ко­жно­му кро­ці — бо то вже фаль­ши­ве по­чу­т­тя.

Сьо­го­дні укра­їн­ці, як пе­ре­сі­чні так і мо­жно­влад­ці ма­ють спіль­ний та єди­ний шлях для до­ся­гне­н­ня мети, і цей шлях за­сно­ва­ний на вза­є­мо­по­ва­зі, вза­є­мо­ро­зу­мін­ні один до одно­го та мо­раль­но­сті.

Залишити відповідь

*